Вперше я побачила слово Сaritas при зовсім тривіальних обставин: у Манхаймі, десь на другій день мого перебування у гостях, ішла по вулиці, та шукала, де можна купити трохи їжі (маю на увазі не три скоринка хліба, а використовую це слово як артикль, наприклад, у английский мові) для моєї родини, розглядалась навкруги. Що це? Великий чотириповерховий будинок, з вікон виглядають красиві дівчата у високих кокетливих чепчиках, здається з якихсь давніх часів. Але поруч з ними люди, які пересувались всередині, вдягнені у піжами. Що це? Лікарня? Зовсім не схожа на наші медичні установи.
На першому поверсі, нібито в кафе, сидять люди у цивільному, тобто не в лікарняному одязі, вдягнені красиво і стильно, як це робить більша частина німецьких пенсіонерів практично скрізь у Німеччині.
Як виявилось, то є хоспіс імені Святого Вінсента.
Звісно, це не дуже оптимістичний заклад, але їх дуже не вистачає в нас, що є великою проблемою для хворих людей, для їх гідного існування в цьому світі.
До речі, всі ми знаємо, що комфортність життя людей похилого віку і дітей є тим мірилом, яким оцінюється ступень розвитку суспільства і держави в цілому. Вже набагато пізніше заходила до кондитерських з доволі коштовними смаколиками, які відвідують виключно немолоді німці. Бо молоді мабуть ще не мають фінансової спроможності поласувати тими дорогуватими пиріжками, печивом, тортами.
Якщо подивиться переклад слова карітас з латини, то можна побачити, що він є доволі однозначний. Це милосердя, що є продовженням безкорисливої любові. Однак чим люди займаються в цій організації? Щось дуже схоже на функції держави з підтримки розвитку суспільства. Однак також типові благодійні дії по наданню допомоги людям, тобто соціальна діяльність. А мета і зовсім здається трохи химерною : стати джерелом натхнення та життєвим центром у справі солідарності, допомоги та служіння. Але якщо придивиться до цього постулату більш прихильно, то можна побачити, що це - ціль того соціалістичного суспільства, що нам так і не вдалось збудувати спочатку " в отдельно взятой стране", а згодом в так званому соціалістичному таборі.
До речі, зараз читаю роман "Grand готель" дуже відомого письменника сучасної Польщі ( яка теж входила в табір соціалістичних країн) Януша Леона Вишневського. Як завжди, цей роман про кохання, але не тільки. Головна героїня з дитинства цікавиться долею людей, яких у світі вважають маргіналами, у Німеччині звуть обдахльос, у Франції - мізераблями, а в нас - бомжами, тобто викинутими на узбіччя життя. В роздумах про життя цих людей автор разом з головною героїнею говорить, що о caritas у костелах, найчастіше говорять, як про почуття недосяжне для людей, на-жаль.
Однак, подивимося далі навкруги.Поруч - церква Св.Франциска.
От вона на світлині, стоїть ліворуч, позаду хоспіса.
І це сусідство здається доволі логічним, бо Карітас - саме католицька благодійна організація.
Ось вона, трохи зліва від центру світлини.
Протестантський еквівалент Карітаса - це Diakonie Німеччина.
Карітас - це дуже потужна організація, вона надає допомогу більш ніж 24 млн осіб щороку в 200 країнах. Тут працює більше ніж 440000 штатних співробітників і 625000 волонтерів. Загальний бюджет організацій Карітас становить близько 5,5 млрд доларів США.
Якщо будете у Ватикані, зверніть увагу і на Палаццо Сан-Калісто. Саме там знаходиться генеральний секретаріат Карітаса.
Історія Карітаса дуже цікава тому що перше відділення відкрилось саме у Німеччині, Фрайбург, 1897 рік.
Саме спочатку це був координаційний центр допомоги італійським робочим, які були мігрантами. Потім установи з'явились у Швейцарії, 1901 рік і США під назвою «Католицька Благодійність» у 1910 році. Батьком - засновником вважається Лоренц Вертман.
Звісно, за кордоном нас, переселенців зі сходу України, не беруть за мігрантів, бо вважається, що ми можемо знайти собі притулок в Україні. Я не можу з цім погодиться до кінця, хоч і розумію, що ставлення сформовано з потиличних, та економічних міркувань. Тому паралель з тими робочими з Італії в цьому знайти неможливо.
Ще маю чимало цікавих фактів про цю установу.
